Тимків Марія Купріянівна,

вчитель початкових класів

Варязької ЗШ І- ІІІ ступенів.

Над Дніпровою сагою

Могила висока.

Там спочили душа й тіло

Нашого пророка.

Приїжджають до могили

З України люди

Порадитись, запитати:

«Що ж то далі буде?»

 Встань, Тарасе, подивися,

 Як Вкраїна плаче

  Над містами і селами Чорний ворон кряче.

Позліталися шуліки,

 Пазурі розкрили.

Хочуть волю задушити,

Обірвати крила.

Хочуть волю закувати

В московські кайдани,

А нас простих українців

Зробити рабами.

Та не сила вже терпіти

 Такої сваволі.

 - Станьмо разом – брат за брата

Боронити  волю!

Встань, Тарасе, подивися

Як ворог лютує.

Нашу молодь українську

Волає, катує.

Кров невинну проливають

Прокляті пилати,

На Голгофі розпинають

Україну – матір.

Хочуть її поділити,

Окрасти, спалити.

- Де ж ми будемо, наш батьку,

Де будемо жити?

- Чи будемо спину гнути

 На старшого брата?

Чи збудуєм в ріднім краю

Свою нову хату.

Поможи нам Україну

Із колін підняти.

Рідним словом молитися

Тебе пам’ятати.

Занеси нашу молитву

До самого Бога.

Хай воскресне Україна

Й правда переможе!.